Трансанальне дренування після колоректальних анастомозів: дієвий контроль чи застаріла догма?

Автори

Альона Топіха

Травень 18, 2026

≈4 хв

З метою зниження ризику неспроможності анастомозу в колоректальній хірургії запропоновано низку профілактичних стратегій, включно з формуванням відвідної стоми, оптимізацією перфузії тканин, використанням інтраопераційної оцінки кровопостачання, а також різними методами декомпресії дистальних відділів кишківника. Одним із таких підходів є трансанальне дренування, що передбачає встановлення дренажної трубки через анальний канал у просвіт прямої кишки проксимальніше від зони анастомозу. Його мета — зменшення внутрішньопросвітного тиску та забезпечення пасивної декомпресії кишки в ранньому післяопераційному періоді.

Теоретичне обґрунтування застосування трансанального дренування ґрунтується на припущенні, що зниження внутрішньопросвітного тиску, відведення газів та кишкового вмісту, а також зменшення механічного навантаження на лінію анастомозу можуть сприяти покращенню процесів репарації тканин і зменшенню ймовірності розвитку неспроможності анастомозу.

У світлі сучасної парадигми медицини, заснованої на свідченнях, а також тенденцій до раціоналізації хірургічних втручань виникає необхідність критичного аналізу ролі трансанального дренування у профілактиці неспроможності колоректальних анастомозів. Зокрема, актуальним є питання: чи є ця методика ефективним інструментом контролю післяопераційних ризиків, чи її застосування значною мірою зумовлене традиційними хірургічними практиками, що сформувалися історично.

У зв’язку з цим у сучасній науковій літературі сформовано низку аргументів щодо обмеженої доцільності рутинного застосування трансанального дренування після формування колоректальних анастомозів. Основні з них наведено нижче.

1. Відсутність доведеного зниження ризику неспроможності анастомозу

Окремі дослідження демонстрували можливий позитивний ефект, проте рандомізовані контрольовані дослідження (РКД) не підтвердили переконливого зниження частоти неспроможності анастомозу при рутинному застосуванні трансанальних дренажів.

Джерела: Nishigori H, et al. Transanal drainage tube vs no tube after laparoscopic low anterior resection. JAMA Surg. 2021.

Xia S, Wu W, Ma L, Luo L, Yu L and Li Y (2023) Transanal drainage tube for the prevention of anastomotic leakage after rectal cancer surgery: a meta−analysis of randomized controlled trials. Front. Oncol. 13:1198549. doi: 10.3389/fonc.2023.1198549

2. Відсутність рекомендацій для рутинного застосування у сучасних клінічних настановах

Основні міжнародні протоколи (ERAS) акцентують увагу на:

якості техніки анастомозу;
оцінці перфузії тканин;
селективному формуванні відвідної стоми у групах високого ризику.

При цьому рутинне трансанальне дренування НЕ ВХОДИТЬ до стандартних рекомендацій.

Джерело: ERAS Society. Enhanced Recovery After Colorectal Surgery Guidelines Update 2025.

3. Дискомфорт пацієнта та погіршення післяопераційного відновлення

Трансанальне дренування часто спричиняє:

біль та дискомфорт в ділянці ануса;
тенезми (помилкові позиви до дефекації);
порушення сну через психологічний стрес;
зниження толерантності до ранньої мобілізації.

Джерело: Nishigori H, et al. Transanal drainage tube vs no tube after laparoscopic low anterior resection. JAMA Surg. 2021.

4. Ризик механічної травми анастомозу

Оскільки трубка знаходиться близько до анастомозу, можливі:

подразнення слизової;
тиск на лінію швів;
потенційна травматизація анастомозу.

Джерело: Liu, Y., Hu, X., Huang, Y. et al. Does the placement of transanal drainage tubes have an impact on the incidence of anastomotic leakage after rectal cancer surgery? a systematic review and meta-analysis. BMC Cancer 24, 263 (2024). https://doi.org/10.1186/s12885-024-11990-8

5. Обструкція та зміщення дренажної функції

Практичні проблеми застосування трансанальних дренажів:

закупорка калом або слизом;
випадкове зміщення чи випадіння;
недостатня декомпресія кишки;
обмежена ефективність дренування.

Джерело: Nishigori H, et al. Transanal drainage tube vs no tube after laparoscopic low anterior resection. JAMA Surg. 2021.

6. Відсутність переваги над відвідною стомою у пацієнтів з високим ризиком

У випадках високого ризику неспроможності анастомозу відвідна ілеостома залишається більш обґрунтованою стратегією.

Джерело: Efficacy of transanal drainage tube in preventing anastomotic leakage after surgery for rectal cancer: A meta-analysis.

Аналіз сучасної наукової літератури свідчить, що рутинне застосування трансанального дренування після формування колоректальних анастомозів не має переконливої доказової бази. Жодне рандомізоване або багатоцентрове дослідження не продемонструвало його ефективності або переваг у порівнянні з відсутністю дренування. Натомість його використання асоціюється з численними побічними ефектами: біль, тенезми, психологічний та фізичний дискомфорт, технічні ускладнення, а також обмежена декомпресійна ефективність.

У пацієнтів із високим ризиком неспроможності анастомозу більш обґрунтованою стратегією залишається селективне формування відвідної стоми. У всіх інших випадках сучасні протоколи ERAS забезпечують безпечну профілактику ускладнень, підтримку ранньої мобілізації та оптимізацію відновлення без додаткового травматичного втручання.

Рекомендації CoReAL (Consensus Reporting of Colorectal Anastomotic Leaks), опубліковані командою GMKA, пропонують стандартизовані підходи менеджменту неспроможності колоректальних анастомозів, і трансанальне дренування в них не займає центрального місця як обов’язкова профілактична стратегія.