«Мені допомогло» — небезпечний аргумент: правда про самолікування психічних станів та розладів
За даними огляду Ukraine: WHO Health Emergency Appeal 20261, через тривалий вплив війни та постійної загрози обстрілів в Україні спостерігається зростання кількості депресивних, тривожних і фобічних розладів, що, своєю чергою, призводить до неконтрольованого вживання антидепресантів та інших психоактивних ліків. Проте самолікування такими препаратами може бути надзвичайно небезпечним для організму людини.
Психологиня Валерія Палій, віцепрезидентка Національної психологічної асоціації, академічна директорка програми з психології в Kyiv School of Economics (KSE) та голова робочої групи адвокаційного проєкту «Свідомий вибір» Національної агенції ZDOROVI, спрямованого на формування культури відповідального споживання антидепресантів та психоактивних препаратів в Україні, пояснює, чим небезпечне самолікування ментальних розладів у дорослих, дітей і підлітків, де шукати допомогу з перших симптомів та чому досвід знайомих не замінює консультацію лікаря.
Які психічні розлади є найбільш поширеними серед українців сьогодні?
За даними ВООЗ та Координаційного центру з психічного здоров'я, наразі фахівці у сфері психічного здоров’я фіксують зростання стрес-асоційованих розладів. Ми можемо говорити про підвищення рівня тривоги, що є цілком зрозумілою реакцією на тривалий стрес, а також про зростання кількості депресивних і фобічних розладів.
Як звичайній людині зрозуміти, що у неї почав розвиватися психічний розлад? Адже часто це поступовий процес, зміни не стають помітними одразу.
Якщо людина помічає у себе незвичні відчуття, емоції чи переживання, які не минають навіть після відпочинку або відновлення, це може бути важливим сигналом. Особливо варто звернути увагу, якщо такі стани починають впливати на роботу, стосунки з іншими людьми чи загалом на повсякденне життя, погіршуючи їх якість. У такому випадку доцільно звернутися до фахівця у сфері психічного здоров’я та отримати професійну допомогу.
Якщо людина уже помічає симптоми ментальних проблем (зокрема, депресія, хронічне безсоння, тривожність, панічні атаки, тощо), але поки що не готова йти до психолога чи психіатра, куди їй краще звернутися? Чи може, наприклад, сімейний лікар допомогти на цьому етапі визначитися з подальшими кроками?
Існує кілька шляхів отримання допомоги, і звернення до сімейного лікаря — один із хороших варіантів. Сьогодні дедалі більше сімейних лікарів проходять спеціальне навчання та мають компетенції у сфері діагностики психічних розладів і проблем. Якщо лікар бачить потребу у спеціалізованій допомозі, він може скерувати людину до відповідного фахівця. У деяких випадках сімейний лікар також може самостійно призначити базове лікування.
Крім того, люди можуть звертатися за консультацією до безкоштовних сервісів підтримки. Це можуть бути гарячі лінії, де допоможуть зорієнтуватися та скерують до потрібних спеціалістів, а також різні анонімні центри допомоги. Найважливіше — не залишатися наодинці зі своїми труднощами та вчасно звертатися по підтримку.
У чому полягає найбільша небезпека самолікування легких психічних станів і розладів? Адже, за словами міністра охорони здоров’я Віктора Ляшка, в Україні з початку війни зросла кількість продажів препаратів, що впливають на психічне здоров’я, зокрема заспокійливих та снодійних.
Найбільша небезпека самолікування полягає в тому, що людина без необхідної медичної кваліфікації може помилятися у визначенні свого стану. Попри поширену думку, що людина найкраще знає себе, існують важливі діагностичні нюанси, на які може звернути увагу лише фахівець. Під час лікування велике значення мають правильне дозування препаратів, їхня сумісність з іншими ліками, а також додаткові фактори, які можуть впливати на стан людини.
Небезпека також у тому, що людина може не мати точного діагнозу й неправильно оцінювати свій реальний психічний або фізичний стан. Самостійне призначення препаратів, навіть якщо хтось із знайомих мав позитивний досвід їх використання, не означає, що цей самий препарат, спосіб лікування чи дозування підходять іншій людині.
Наслідками некоректного самолікування можуть бути не лише побічні ефекти, а й серйозні проблеми зі здоров’ям — зокрема порушення роботи шлунково-кишкового тракту, нирок, а також погіршення психічного стану. Саме тому важливо, щоб діагноз встановлював лікар, а лікування та препарати призначав фахівець.
Наскільки важливим є індивідуальний підхід у призначенні лікування? Чому препарат, який призначили одній людині, може критично не підходити іншій?
Це справді дуже важливо, адже у діагностиці та призначенні лікування значення має кожна деталь. Важливими є не лише сам діагноз, а й вік людини, наявність супутніх захворювань, інтенсивність симптомів, а також поєднання препаратів з іншими ліками, які людина може приймати.
Ці фактори неможливо ігнорувати, оскільки вони є індивідуальними для кожної людини. Кожен має власну життєву ситуацію, особливості організму та стан здоров’я, які необхідно враховувати під час вибору лікування. Саме тому призначення терапії має відбуватися з урахуванням усіх цих особливостей і під контролем фахівця.
Чи можна в Україні вільно купити антидепресанти чи інші психотропні ліки без рецепта? Чи могло би введення жорсткішого контролю над обігом таких ліків вплинути на достатньо поширену проблему самолікування?
На жаль, будь-які правила можуть порушуватися. З практики ми бачимо, що інколи порушення трапляються як з боку аптечних мереж, так і з боку окремих лікарів — з різних причин. Попри те, що обіг таких препаратів є достатньо жорстко регульованим і має контролюватися, повністю виключити порушення неможливо.
Саме тому дуже важливо інформувати людей і формувати розуміння того, що будь-які лікарські препарати, особливо ті, які мають психотропний ефект, не є «цукерками». Їх не можна самостійно змінювати, призначати, скасовувати чи передавати іншим людям. Усе це може мати серйозні наслідки для здоров’я та психічного стану людини.
Чи можуть психоактивні ліки нашкодити здоров’ю пацієнта? Які бувають побічні дії, ризики?
Будь-які психоактивні препарати — це «хірургічні інструменти» для мозку. Вони здатні відновити біохімічний баланс нейромедіаторів, проте їхня дія завжди супроводжується ризиком побічних ефектів, від легкої нудоти чи сонливості до серйозних метаболічних змін. Головна небезпека полягає не у самих ліках, а в порушенні протоколів їхнього вживання: самолікування або різка відміна препарату можуть спровокувати важкий «синдром рикошету», який значно погіршує первинний стан пацієнта.
Найбільші ризики пов’язані з формуванням залежності (у випадку транквілізаторів) та потенційними парадоксальними реакціями, як-от посилення тривоги на початку терапії. Проте при коректному підборі дозування фахівцем, постійному моніторингу та поєднанні медикаментів із психотерапією, ці ризики мінімізуються. У сучасній медицині користь від стабілізації психічного стану та запобігання деструктивним наслідкам розладу зазвичай суттєво перевищує ймовірну шкоду від тимчасових побічних реакцій.
Якщо людина кілька років тому уже приймала якісь психотропні препарати – антидепресанти, седативні чи психостимулятори – за призначенням лікаря, чи безпечно знову повернутися до їх вживання без консультації зі спеціалістом?
Повернення до прийому психотропних препаратів за старою схемою без консультації лікаря — це надзвичайно ризикована практика, яку я категорично не рекомендую. Навіть якщо препарат допоміг вам кілька років тому, стан вашого організму з того часу міг суттєво змінитися: з’явилися нові хронічні стани, змінилася чутливість рецепторів або загальний метаболізм. Крім того, психічні розлади мають властивість трансформуватися, і симптоми, які здаються ідентичними минулим, насправді можуть вимагати зовсім іншої групи ліків або іншого дозування.
Крім медичних ризиків, існує небезпека приховати серйознішу патологію або спровокувати важкі побічні ефекти, оскільки психоактивні речовини можуть вступати в конфлікт з іншими медикаментами чи біологічними добавками, які ви вживаєте зараз. Психофармакологія — це завжди персоналізований і динамічний процес. Тільки спеціаліст може оцінити актуальну клінічну картину, зважити всі ризики та користь і призначити терапію, яка буде безпечною та ефективною саме у вашому теперішньому стані.
Ми живемо сьогодні в непростий час, коли ментальні проблеми виникають не тільки у дорослих, а й у дітей та підлітків. Що ви порадите батькам, якщо вони почали помічати небезпечні симптоми у дітей? Куди звертатися для раннього виявлення можливих психічних розладів?
Насправді консультація лікаря-педіатра часто є першим кроком для того, щоб перевірити стан дитини та зрозуміти, чи є привід для занепокоєння. Також батьки можуть звернутися до дитячого психолога, який зможе попередньо оцінити ситуацію і, за потреби, скерувати дитину до дитячого психіатра.
Важливо зазначити, що можливостей отримати допомогу сьогодні достатньо, і частина з них є безкоштовними та доступними. Це можуть бути різні ініціативи, які надають психологічну й навіть психіатричну допомогу дітям, а також система державної медицини.
Першою точкою звернення може бути лікар-педіатр. Водночас, якщо батьки вже переконані, що проблема пов’язана саме зі сферою психічного здоров’я, вони можуть звертатися безпосередньо до дитячого психіатра.
Існують задокументовані випадки, коли батьки давали своїм дітям психоактивні препарати без будь-якої консультації зі спеціалістом. Наскільки такі дії можуть бути небезпечними для дітей чи підлітків?
Дитячий організм, що перебуває у стані інтенсивного росту, має зовсім інші механізми метаболізму та нейропластичності, ніж дорослий. Будь-яке несанкціоноване втручання в роботу нейромедіаторів може призвести до непередбачуваних наслідків: від зупинки дихання уві сні (у випадку седативних засобів) до розвитку важких судомних станів або незворотних змін у формуванні емоційної сфери дитини.
Особлива небезпека полягає в тому, що батьки часто орієнтуються на зовнішній ефект, — наприклад, щоб дитина «заспокоїлася» або «краще спала». Проте за такою видимою спокійністю може ховатися критичне пригнічення центральної нервової системи або розвиток так званого парадоксального збудження, коли замість сну ліки викликають агресію чи галюцинації.
Для підлітків самолікування антидепресантами є небезпечним, оскільки ці препарати потребують лікарського призначення, оцінки ризиків і регулярного спостереження. Сучасні дані свідчать2,3, що антидепресанти можуть бути ефективними, але в частини дітей, підлітків і молодих дорослих на початку лікування або під час зміни дози можливе тимчасове посилення суїцидальних думок чи поведінки. Тому рішення про лікування має ухвалювати фахівець із забезпеченням належного моніторингу та підтримки. У конвенційній медичній практиці призначення таких препаратів дітям відбувається лише за життєвими показаннями та під найсуворішим контролем психіатра, оскільки ціна помилки в дозуванні чи виборі препарату — це зламана доля або втрачене життя.
Чи можливо запобігти розвитку психічного розладу у дитини чи підлітка? І як саме це зробити? У яких випадках варто залучати лікарів, а коли батьки можуть впоратися самостійно?
Це складне питання, адже на розвиток психічних розладів можуть впливати різні чинники, і частина з них перебуває поза нашим контролем. Йдеться, зокрема, про генетичні фактори, вплив середовища, органічні травми та інші обставини.
Втім, якщо говорити про стрес-асоційовані розлади, дорослі можуть багато зробити для підтримки дітей і підлітків. Важливо створювати умови, у яких дитина почуватиметься захищеною, матиме підтримку та психологічну безпеку. Батьки й дорослі можуть допомагати дітям дотримуватися гігієни сну, режиму дня, здорового способу життя, а також за потреби звертатися до профільних спеціалістів. Усе це має велике значення для формування здорового середовища, у якому зростають діти.
Водночас, якщо батьки помічають зміни, які викликають тривогу чи нерозуміння, бачать, що вони впливають на різні сфери життя дитини, або якщо дитина страждає чи переживає сильне виснаження, варто звернутися до фахівця. Навіть якщо тривога виявиться безпідставною, краще проконсультуватися зі спеціалістом, ніж намагатися самостійно ухвалювати рішення і ризикувати можливими помилками.
Враховуючи важливість теми психічного здоров’я та складність порушених вище питань, благодійна організація ZDOROVI реалізує адвокаційну програму «Свідомий вибір», спрямовану на формування культури відповідального вживання психоактивних препаратів в Україні. У межах реалізації проєкту було виокремлено низку ключових проблем у сфері ментального здоров’я. Зокрема, йдеться про стигматизацію звернень по фахову допомогу, поширеність практик самолікування та недостатню обізнаність українців щодо небезпеки безконтрольного вживання психоактивних препаратів. Системне вирішення цих та інших викликів може сприяти підвищенню довіри суспільства до психологів, психіатрів і психотерапевтів, а також суттєво покращити ментальне здоров’я нації.
Джерела:
- World Health Organization. Ukraine: WHO health emergency appeal 2026 [Електронний ресурс]. Geneva : WHO, 2026. 19 p. URL: Ukraine: WHO health emergency appeal 2026 (дата звернення: 10.06.2026).
- Nature Index. Antidepressant efficacy and risk of suicidality [Електронний ресурс]. URL: https://www.nature.com/nature-index/topics/l4/antidepressant-efficacy-and-risk-of-suicidality (дата звернення: 10.06.2026).
- Lagerberg T., Fazel S., Sjölander A., Hellner C., Lichtenstein P., Chang Z. Selective serotonin reuptake inhibitors and suicidal behaviour: a population-based cohort study // Neuropsychopharmacology. 2022. Vol. 47. P. 817–823. DOI: 10.1038/s41386-021-01179-z.